Історія з моїх осінніх хронік. Багато всіляких пригод було в моєму житті минулого року, а що я начиталась Джулії Кемерун, то якраз тоді почала їх записувати. Отже , про кажанів...

3 вересня 2008 року . Новини з нашої садиби.

Лелеки полетіли. Мабуть, у вирій. Кажани залишились.

Приїхала в село, поки розмови з родичами, те і се, вже стемніло. Добилась до хати, розпалила в грубі для затишку, і вклалась спати.

О 5 ранку прокинулась від шуму крил. Щось літало по кімнаті. Судячи з шуму, це щось було не нічним метеликом. Набралась мужності, посвітила мобілкою: кажан.

От що робити в такій ситуації: 5 ранку, я хочу спати, а воно літає під стелею, і якби ж воно літало тихо, я б собі і далі спала. Брешу, не спала б, бо боюся кажанів.Ще вчепиться у волосся, воно ж дике.

Довго думала, як його вивести на повітря. Геніальна ідея: відчинила вікно, зняла карніз з тюлями: лети, мишко, на свободу. Мишка стихла. Я закуталась в ковдру, бо над ... Читать дальше »